Потап - Ренесанс

Потап - Ренесанс

Я поцілував би маму, якби я знав шо цей день
В жітті моєму останнім стане і куля потрапить в мішень
Я би переслухав тата і мудрі його слова
Батьків у житті не буває багато, розмова із ними свята

Назвіть нашими іменами вулиці у ваших містах
І розгорніть прапорами
В день коли прийде весна
Згадайте нас піснею
Коли прийде час

Ми покоління, що вистояло
А Ви
Ми Ренесанс
Ми Ренесанс

Його звали Мирон і він тільки пішов у доросле життя в 20 років
Молодая душа у дзвінкий камертон, била струнами, юності кроки
Раз його батальйон відійшов під Херсон і потрапив в вогонь з мінометів
Він отримав смертельне поранення, шок, замість танців на дискотеці
Замість юності на фестивалях, поцілунків на узбережжі
Не задумавшись вони життя віддавали ми вдячні їм будем безмежно
Все життя пронесемо у сердці і розкажем про юності кроки
Його звали Мирон і Він тільки пійшов у доросле життя в 20 років

Назвіть нашими іменами вулиці у ваших містах
І розгорніть прапорами
В день коли прийде весна
Згадайте нас піснею
Коли прийде час

Ми покоління, що вистояло
А Ви
Ми Ренесанс
Ми Ренесанс

Її звали Оксана їй було 12, малювала життя аквареллю
І хотіла б колись вона б поцілуватись з актором з плаката на стелі
Вона маму благала : «Мам поведи з братом в Торговий центр»
І та сама ракета у Кременчуці розірвала із мріями в щент їх
А в тік-тоці залишились відео де, вони так і танцюють із братом
І зі стелі зриваючи ідол-плакат, виє з горя заплакана мати
І цілує актора за доньку свою і розноситься біль по оселі
Її звали Оксана їй було 12, малювала життя аквареллю

Назвіть нашими іменами вулиці у ваших містах
І розгорніть прапорами
В день коли прийде весна
Згадайте нас піснею
Коли прийде час

Ми покоління, що вистояло
А Ви
Ми Ренесанс
Ми Ренесанс