Марія Бурмака - Кохання сталь

Марія Бурмака - Кохання сталь

В підвалі темрява. Промзона. Азовсталь.
Лиш каганець в пітьмі - єдине світло.
Ти обійми мене – відійде всі печаль,
Нам всім тут гаряче, кінця вогню не видно.
Тут крові запахи і смерті на квадрат,
Тут жах, якого світ іще не бачив.
Але ми стоїмо і зброя у руках,
А ворог зверху б'є вогнем гарячим.

А я тебе чекала все життя,
Мій воїне, дарований з небес!
Я залишилась тут, а ти десь там,
Я в небі виглядатиму тебе!..
В очах твоїх застигла ця війна,
Усміхнені вуста тепер мовчать,
Мені хоча б один єдиний раз
Притиснутись до рідного плеча!..
 
Три дні в у шлюбі нам відміряно було.
І командир складав "весільний" рапорт.
Обручки із фольги зробив для нас обох,
Вони були найбільшим в світі скарбом!
Без білосніжного серпанку я була,
Батьки нас на порозі не стрічали,
Нас "Азовсталь-війна" вінчала як могла...
І вороги нам "гірко" не кричали.
 
Тепер тебе нема, тепер тебе війна
Забрала в мене, та тримаю зброю,
За нас обох тепер повинна в бій іти —
Моя любов лишилася з тобою!
Ти із небес давай тепер дивись на нас,
Крилом міцним тримай над нами небо!
Ми на своїй землі і не зламати нас,
І я стоятиму тепер за тебе!